кошара

Коша́ра:

-- гуртове (погане) приміщення для робітників [V]

-- мається на увазі казарма для робітників [IV]

-- тут: казарма для робітників [21]

-- тут: огорожа, або будка над ямою, з якої добувають нафту [15]

кошари:

-- казарми, дерев'яні фабричні будинки [I]

-- «Кошара» (загороджене місце, огорожа): «Сидить у куті кошари та перебирає леп, видобутий з ями» (79) пояснено «казарми, дерев’яні фабричні будинки», незважаючи на контекст і ситуацію. Акція оповідання діється в часах Франка в Бориславі, де, як відомо, не було ні фабрик, ні фабричних будинків. Нафту добували вручну, в найбільш примітивних умовах. Місце, де копали яму, на т. зв. «ропу», відокремлювалося від ям інших власників примітивною огорожею, як уночі на полонині овець від вовків кошарою. Звідси і назва огорожі. «Леп» з ями не возили у фабричні будинки чи казарми, а викидали поряд на великі купи. Не беручись виходити із значення «кошара», зафіксованого в словниках Грінченка і Желехівського, автори пояснення притягнули польські koszary — «казарми», вживане лише в множині, незважаючи на форму однини в тексті. В результаті виникла нісенітниця. Якби редакція пояснень заглянула до етимологічного словника польської мови А. Брюкнера, [Słownik etymologiczny języka polskiego, Lwów, 1927, стор. 260] то переконалась би, що «koszary» виникли саме з пастушої «кошари» шляхом семантичної контамінації з франц. «caserne», нім. «Kasserne», a «koszara», в свою чергу, запозичена з рум. «cǎşǎrie» (спорідненого з лат. «casa») зі зміною рум. а>о під впливом слов’янського «košь». [MО,I]

-- Кошара (рум. cǎsǎrie) — огорожа для овець у полонинах, у контексті огорожа довкола ділянки, на якій видобували нафту, стала в поясненнях «казармою для робітників» (532). [MО,IV]

-- Кошара належить до таких малозрозумілих слів, яким не щастить в усіх перших томах 20-томника. То вона є «казармами для робітників», то «фабричними будинками», але в жодному томі не є тим, чим є насправді, — примітивною огорожею, або будкою над ямою, з якої вручну добували колись у Бориславі нафту. У V томі, на відміну від перших чотирьох, кошара — це «гуртове (погане) приміщення для робітників» (484). Справжнє значення кошари недвозначно виникає також з контексту: «Кошара з дощок і різаних стовпів розсілась над ямою» (223). В іншому місці про кошару сказано: «Кошари над нею (ямою. — М. О.) не було, вона й будована була ще по-давньому» (228). [MО,V]